Шановні батьки!

Ми щиро раді, що Ви завітали до нас.

Надіємося, що час проведений на сторінках сайту, не пройде марно.
Читайте, залишайте коментарі, пропозиції, побажання.

"Золоті поради" для батьків перейти

Правила інтернет безпеки для дітей і підлітків перейти

Безпека життєдіяльності учасників освітнього процесу під час літніх канікул перейти

Пам'ятка для батьків з БЖД на зимові канікули перейти

Правила порятунку під час надзвичайних ситуацій (пожежа) http://centrsamooborony.blogspot.com/2019/12/blog-post_13.html

У перший клас по-новому

Відповідно до Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 367 від 16.04.2018 р., зарахування дітей до закладу освіти здійснюється, як правило, до початку навчального року та відповідно до території обслуговування (крім закладів освіти ІІ, ІІ-ІІІ ступенів та ІІІ ступеня). Органам місцевого самоврядування та місцевим органом виконавчої влади рекомендовано щорічно не пізніше ніж за один місяць до завершення прийому заяв визначати дату початку приймання заяв про зарахування.

Такий строк не може бути меншим одного місяця.

Зарахування дітей до початку і впродовж навчального року здійснюється виключно на вільні місця. Після зарахування дітей до закладу освіти їх розподіл між класами відбувається в межах нормативу наповнюваності класів, визначеного Законом України «Про загальну середню освіту». Зарахування дитини з особливими освітніми потребами до інклюзивного чи спеціального класу (з його утворенням у разі відсутності) здійснюється на підставі доданого до заяви висновку про комплексну (чи повторну) психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини (чи витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації).

Заяву про зарахування дитини до першого класу закладу освіти, за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає ця дитина, та документи, визначені пунктом 4 розділу І цього Порядку, подаються до відповідного закладу одним з батьків дитини особисто до 31 травня.

Організація прийому дітей до перших класів

(нормативна база)

Конституція України

Стаття 53.Кожен має право на освіту

1. Повна загальна середня освіта є обов’язковою.
2. Держава забезпечуєдоступністьі безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Закон України “Про освіту”

Стаття 12.Повна загальна середня освіта

п.4.Початкова освіта здобувається, як правило, з шести років. Діти, яким на початок навчального року виповнилося сім років, повинні розпочинати здобуття початкової освіти цього ж навчального року.

Стаття 13.Територіальна доступність повної загальної середньої освіти

п. 1.Для забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти органи місцевого самоврядування створюють і утримують мережу закладів освіти та їхніх філій.

Кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи.

Право особи здобувати початкову та базову середню освіту у державному або комунальному закладі освіти (його філії), за якимзакріплена територія обслуговування, на якій проживає ця особа, гарантується, що не обмежує право особи обрати інший заклад освіти.

Закон України

“Про загальну середню освіту”

Стаття 18.Зарахування учнів

1. Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування закріплюють за закладами загальної середньої освіти відповідні території обслуговування і до початку навчального року обліковують учнів, які мають їх відвідувати.
2. Зарахування учнів до закладу загальної середньої освіти проводиться наказом директора, що видається на підставі заяви, копії свідоцтва про народження дитини, за наявності медичної довідки встановленого зразка і відповідного документа про освіту (крім учнів першого класу).
3. Зарахування учнів до ліцеїв, приватних закладів загальної середньої освіти і закладів спеціалізованої освіти дозволяється проводити на конкурсних засадах.

Зарахування учнів до інших закладів загальної середньої освіти дозволяється на конкурсних засадах лише у випадках, якщо кількість поданих заяв на відповідний рівень загальної середньої освіти перевищує спроможність цього закладу. Право на першочергове зарахування до початкової школи мають діти, які проживають на території обслуговування цієї школи.

Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної сереньої освіти (наказ МОН України від 16.04.2018 № 367) перейти

Правила прийому дітей до 1 класу

1. Зарахування учнів до Харалузької ЗШ І-ІІ ст. здійснюється на безконкурсній основі.

2. Адміністрація закладу ознайомлює батьків майбутніх першокласників з правилами внутрішнього розпорядку та іншими документами, що регламентують організацію навчально-виховного процесу.

3. Зарахування учнів до навчального закладу здійснюється, як правило, до початку навчального року за наказом його директора.

4. Для зарахування учня до навчального закладу батьки або особи, які їх замінюють, подають наступні документи:

- заяву на ім'я директора закладу;

- копію свідоцтва про народження дитини;

- медичну картку встановленого зразка.

5. До першого класу зараховуються, як правило, діти з шести років, які за результатами медичного обстеження не мають протипоказань для систематичного шкільного навчання.

Документи, які необхідні для переводу з іншої школи:

- заява батьків;
- копія свідоцтва про народження дитини;
- паспорт одного з батьків;
- особова справа учня (учениці);
- медична картка.

Підготовка дитини до школи
(рекомендації для батьків)

1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).

6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).

7. прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.

8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.

9. У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.

10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
ПО ПІДГОТОВЦІ РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА

З чого починати? Звісно з навчання письма – важливий крок у розвитку дитини. Його не можна розглядати ізольовано , а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це невипадково, адже письмо , як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма.

Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику,пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.

Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків. Ось наші рекомендації.

«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»- імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).

«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» – імітація рухів для вимірювання довжини стола.

«УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ» – захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.

«ПІДЙОМНИЙ КРАН» – перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.

«НАНИЖУНАМИСТЕЧКО» – нанизати на ниточку намистинки.

«УМІЛІРУЧКИ» – імітація рухів , які виконуються під час певної роботи ( як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тата керує машиною).

«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» – імітація пальчиками танцювальних рухів на столі.

Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів ( лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник ). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.

Після гімнастики слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.

Консультація для батьків 
Психологічна готовність дитини до навчання у школі

«Роки чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.

Готовність дитини до школизалежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми. Отже, перед психологамистоїть завдання розробки критеріїв і показників саме психологічної готовності дітей до навчання.

Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.

Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Психологічна готовністьдо школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Компоненти психологічної готовності:

- мотиваційний;

- інтелектуальний;

- вольовий;

- емоційний;

- особистісний.

Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо. Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.

Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:

1)Ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;

2)Виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;

3)Відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);

4)Віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);

5)Визнає авторитет учителя.

При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на формування внутрішніх мотивів навчання.

Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи передбачає:

1)Обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;

2)Рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю (перцептивною зрілістю), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам’ятовуванням.

Проводячи корекційну роботу з інтелектуально непідготовленими дітьми, необхідно використати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам’ять, фонематичний слух, моторику та логічні ігри. Вольовий компонент виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів. Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.

У проведенні психокорекційної роботи необхідно вчити дитину формувати мету, засоби її досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе відповідальність. Можна використовувати також комплекс занять із психогімнастики.

Особистісний компонент готовності передбачає кілька показників:

Самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності.

Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення і оцінки оточення з оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло користуватись дорослим у формуванні самооцінки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особистості. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вишу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.

Рівень домагань. На підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насамперед від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактивним шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним засобом нормалізації відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.

Навички спілкування:

- Сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;

- Розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо).

Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками.

Cпілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.

Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях.

Інтернет і безпека дітей у ньому

Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Завдяки інтернету діти та підлітки шукають необхідну інформацію до уроків, завантажують музику та фільми, переглядають пошту, спілкуються з іншими користувачами Інтернету. Комп’ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.

Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають комп’ютер та Інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі.

Чим приваблює інтернет дітей і підлітків?
· Різноманітним спілкуванням.
· Втамуванням інформаційного голоду.
· Пошуком нових форм самовираження.
· Анонімністю і віртуальною свободою.
· Відчуттям спільності та приналежності до групи.

В Інтернеті дитина також легко вразлива, як і в реальному світі. Дуже важливо, щоб батьки знали, як і від чого необхідно захистити її.

Під час використання Інтернету дітьми можливі такі ситуації, що загрожують як безпеці комп’ютера, так і особистій безпеці дитини:
- виготовлення, розповсюдження та використання матеріалів зі сценами насильства над дітьми (в більшості випадків – сексуального);
- наполегливе «чіпляння» в мережі, розмови на теми сексу, насильства, «зваблення»;
- показ невідповідних віку, нелегальних та шкідливих матеріалів, що впливають на психіку, приводять до фізичної шкоди;
- переслідування і залякування;
- виманювання інформації про дитину та сім’ю з метою подальшого пограбування, шантажу;
- розсилка комп’ютерних вірусів;
- небажана реклама, в тому числі спливаючі вікна та рекламні програми;
- неконтрольовані покупки через Інтернет-магазини тощо.

До переліку інтернет-загроз ще відносять:
· комп’ютерну залежність;
· розходження між реальним «я» і своїм інтернет-образом;
· доступ до небажаного контенту (дорослий контент);
· інтернет-шахрайство.

На чому проколюються українські діти в Інтернеті?
· Побачивши в Інтернеті рекламу алкоголю чи тютюну, хоча б раз пробували їх купити – 28%.
· Готові переслати свої фотографії незнайомцям в мережі – 28%.
· Періодично потрапляють на сайти для дорослих – 22%.
· Без вагань погоджуються повідомити інформацію про себе і свою сім’ю (місце проживання, професію і графік роботи батьків, наявність в будинку цінних речей) – 17%.
· Відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-іграх, не звертаючи уваги на їх вартість – 14%.
· Намагалися купити наркотики – 11%.

Поради батькам щодо безпечної роботи в Інтернеті:

- постарайтеся включити роботу на комп’ютері у число справ, якими ви займаєтеся всією сім’єю;
- подбайте про те, щоб комп’ютер стояв не в дитячій кімнаті, а в кімнаті дорослих;
- заохочуйте своїх дітей обговорювати з вами свій онлайн-досвід, особливо його тривожні та небезпечні аспекти;
- сформулюйте правила, які вказують, що вашим дітям дозволяється робити в Інтернеті, а що ні;
- використовуйте спеціальні дитячі пошукові машини;
- створіть сімейну електронну скриньку, щоб не дозволити дітям мати власні адреси;
- навчіть дітей на завантажувати файли, програми або музику без дозволу батьків;
- при спілкуванні в чатах, використанні програм миттєвого обміну повідомленнями, використанні онлайн-ігор та в інших ситуаціях, коли необхідна реєстрація, не можна використовувати реальне ім’я, треба обрати реєстраційне ім’я, що не містить ніякої особистої інформації;
- не повідомляйте про себе та про свою родину приватну інформацію (ім’я, вік, адресу, номер телефону, місце роботи, улюблене місце прогулянки тощо);
- не висилайте незнайомим людям фото;
- проводьте бесіди з дітьми про їх друзів в Інтернеті так, ніби мова йде про друзів у реальному житті;
- не зустрічайтеся з людьми, з якими познайомилися в Інтернеті;
- не вірте всьому, що кажуть про себе віртуальні знайомі;
- обмежуйте свій час роботи та ігор в Інтернеті;
- ви повинні знати, чим займаються ваші діти, коли сидять біля комп’ютера;
- не робіть «табу» із питань статевого життя, оскільки в Інтернеті діти можуть легко натикнутися на порнографію або сайти «для дорослих»;
- обговоріть проблеми та наслідки мережних азартних ігор, їх можливий ризик, пам’ятайте, що діти не можуть грати в ці ігри відповідно до законодавства;
- не відповідайте на спам-повідомлення;
- не ображайте інших в Інтернеті, поважайте час та можливості інших;
- якщо опиняєтеся в складній ситуації, поговоріть з ким-небудь з близьких;
- далеко не все, що можна прочитати та побачити в Інтернеті – правда. Опублікувати інформацію в Інтернеті, як і створити власний сайт, може абсолютно будь-яка людина і при цьому ніхто не буде контролювати, наскільки правдива інформація, що розміщена там;
- в реальному житті як і в Інтернеті немає різниці між неправильними та правильними вчинками.

Не забувайте, що Інтернет – чудовий засіб спілкування, особливо для сором’язливих дітей, які відчувають складнощі у спілкуванні. Адже ані вік, ані зовнішність, ані фізичні дані тут не мають ані найменшого значення. Однак цей шлях веде до формування Інтернет-залежності. Усвідомити цю проблему досить складно до тих пір, доки вона не стане дуже серйозною. Та й факт наявності такого захворювання як Інтернет-залежність не завжди визнається.

Надання переваги віртуальному світу перед реальним справляє негативний вплив на психіку і здоров’я дитини та може погіршити не тільки зір, поставу та сон, але й викликати тривожність, дратівливість, соціальну дезадаптованість і узалежнену поведінку.

У цілому ризик високий для будь-якого віку, проте для молодших груп ризик потрапити на он-лайн загрози не з власної волі вищий. Швидше від незнання, цікавості, адже старші підлітки шукають інформацію в Інтернеті цілеспрямовано. Тому увага батьків до інтернет-безпеки дітей є дуже важливою.

Небезпеки, які постають перед дітьми при підключенні до Інтернету, є серйозними, але було б недоцільно повністю заборонити підліткам вихід в Інтернет, оскільки всесвітня мережа стає важливою частиною багатьох аспектів повсякденного життя. Тому при роботі в мережі важливо бути обережними та використовувати засоби безпеки.

Можливе встановлення на комп’ютер спеціально створених програм-фільтрів, які переривають перебування дитини в мережі при наборі слова, на яке встановлено заборону. Та ці фільтри недосконалі, і школярі не зможуть отримати додаткову інформацію з багатьох тем. Існують також інші фільтруючі програми, що блокують роботу комп’ютера кожен раз, коли учень вводить свої особисті дані. Отже, дитина не зможе підписати свою роботу на конкурс освітніх Інтернет-проектів. Таким чином використання фільтрів вирішує проблеми онлайн-безпеки дітей в Інтернеті лише частково.

І все ж комп’ютер – це наше майбутнє. Робота на ньому навчає дітей новому способу, простішому і швидшому, здобуття і обробки інформації.